Поэтик.Ру - блог-сообщество поэтов и любителей поэзии » Любовь

Спасибо Господи…

Любовь — Sat, 19 May 2012 02:02:21 +0000

Спасибо, Господи, что есть и Ты и я;
Спасибо, Господи, что я Твоя семья.
Спасибо, Господи, что пролил Свою Кровь
И за меня, чтоб я смогла понять любовь.

Любовь Твою и мудрость Твоих Слов,
Что написал Ты от начала всех веков.
Спасибо, Господи, что Ты простил меня;
Благодарю Тебя всем сердцем я любя.

Спасибо, Господи, за солнце над землёй;
Спасибо, Господи, за землю подо мной;
Спасибо, Господи, за звёзды и луну,
И за счастливую судьбу мою одну.

Спасибо, Боже, за закат и за рассвет,
За безопасный негасимый солнца свет;
Спасибо, Господи, за Вечный Твой Завет,
За благодать Твою и милость для всех лет.

Спасибо, Господи, за хлеб насущный мой.
Спасибо, Господи, что Ты всегда со мной.
Спасибо, Господи, — благодарю я вновь и вновь
За вечную Твою ко мне любовь.

10.05.2012

Свята істина

Любовь — Thu, 19 Apr 2012 00:21:08 +0000

Я волаю, я кричу;
Дні за днями я лічу.
Лічу ночі, лічу дні –
Остогидло все мені.

Всюди гріх і всюди зрада –
Вже життю цьому не рада:
Скрізь є змії ті повзучі
І є гади не повзучі.

І мерзенні, як ті жаби:
Зверху, мов окрашені гроби,
А всередині – труха, гидота.
Гадів цих вже армія, не рота.

Від скупості прихожанам дивляться у рота,
Щоб, крий Боже, лишнього куска не з’їла голота.

Як не тріска, то труха,
Не свічка, не кочерга.
Ані дать, тільки взять –
Оце й є благодать.

«Бог – Любов» , — одна лиш фраза.
Гріх пихатий, свинство і проказа,
Від якої сохатись треба,
Як від зарази.

Заразою захворіли, майже, всі і вся.
Загрязнена й свята Біблія.

Сліпі й глухі по світу ходять
І, як лакеї, своїм «помазанцям» годять.
А «помазанці» і горді, і пихаті;
Від приізбитка всі пузаті.

І п’ють і жруть, і п’ють і жруть,
А кажуть: Богу жертву віддають.
А небогу в шию гонять,
Їсти й пити не дадуть.

І приймають в армію «по-принадлєжності»:
Щоб не смерділо, щоб не воняло;
Як ті коти мяучать: «сала мало».
«Піп дяче, бо любе гаряче».

Туману напустили,
Бо відреклися від Божої сили.
Брехнями народ годують;
Істини святої люди не чують.

А самі собі мудрують:
Як народ той обдурити,
Не працюючи – по-панські жити,
Добре їсти, добре пити
І від ситості, як ті коти, блудити.

Усе — Боже,
Та «помазанці» змутили все й привласнили.
І на істину брешуть, як собаки злі.
Брехню, як ту заразу розплодили.

Все Боже покрали, Бога обібрали.
На тобі, Боже, що мені не гоже.

В загон овечок позганяли,
А стерегти – вовків наняли.

Та Бог, за кожну з’їдену вівцю,
Вовків покарає, добре, добре відлупцює
Та й не пусте до раю,

А укине в той Тофет:
Де «ні сала, ні конфет».
Там не буде вже кого дурити;
Там їх рай, там вічно будуть «жити».

Дорогие братья и сёстры!

Любовь — Wed, 15 Feb 2012 00:48:07 +0000

Дорогие братья и сёстры!
Я пишу не то, что мне заблагорассудится, или то, что я хочу. Я пишу то, что сказал мне Господь написать.
Вот Его слова: «Я Иисус, Я Христос, Я Сын Бога Живого в мир пришел, чтобы мир спасти. В мире был, в мире жил; мир не принял меня — народ Божий меня осудил. На распятье, на смерть послал. Свою смерть Я принял на Голгофском кресте. Всем и всё на кресте простил. Кровь и воду за вас Я пролил. Вас Я спас. Стал для вас Я Христом Спасителем. Но Мой Дух скорбит, Моя Душа болит: от того, что Моя Армия спит. Спит она крепким сном, мертвым сном. Как мне её воскресить? Как Мне её разбудить? Видно боевым духом пора её крестить. И тогда Моя Армия будет крепка и бодра, и здорова, когда крестную смерть она примет со Мной в воде и воскреснет из водной могилы. А пойдет воевать — Я проверю её: с каким духом воюют солдаты? Самых сильных и верных, и храбрых ждет награда и ждёт венец, а предателей, гордых, надменных ждёт бесславие, бесславный конец. И не будет Мой Дух скорбеть, и не будет Моя Душа болеть, когда в солдатах дух войны зажжётся. Всех очистит огнем, всем сердца опалит и всемирным костром возгорится. А в том страшном огне сам князь мира, сам лжец сатана сгорит, а с ним войско всех духов злобы поднебесной».
Аминь

Выбор за тобой...

Любовь — Wed, 15 Feb 2012 00:45:22 +0000

Дорогой мой Человек!
Я обращаюсь к тебе не для того, чтобы заработать себе похвалу и славу. Я пишу тебе для того, чтобы ты был спасен Богом. Чтобы ты был уверен в своём счастливом будущем. Бог создал человека на этой земле по образу и подобию Своему: творцом, созидателем и хозяином этой земли, не для гнева, а для общения, чтобы проявлять Свою Любовь, заботу к Своему творению. Дал ему свободную волю и право выбора. Человек сделал свой, но не лучший выбор — отвернулся от своего Отца, ослушался своего Творца и стал жить по-своему: не .созидателем, а разрушителем. И до того человек пал в своих грехах, что Бог раскаялся, что Он его создал. Это можно прочитать в Библии про Содом и Гоморру, про Ноев потоп и про Ниневию, и многое др. Мы, нынешнее поколение, не стали лучше, не извлекли урок из прошлого, а стали еще хуже. Содом и Гоморра сейчас повсюду. Мы только Формально пришли к Богу, а сутью своей продолжаем служить врагу Бога. Будем же честны, хоть перед собой. Ненависть, злость, жестокость, насилие, прелюбодейство, гордость, ложь, идолопоклонство, религия, блуд (духовный и физический) -ничего общего с Божьими замыслами не имеют. Это дела дьявола. Так не пора ли нам остановиться? Не пора ли нам определиться с кем мы…? Не пора ли принять правильное решение? Куда мы пойдем и к Кому? Где мы проведем вечность? Как бы ни был самоуверен человек, но в трудную минуту он взывает к Богу. Дорогой мой Человек! Здесь на этом месте остановись и подумай... Я предлагаю тебе путь спасения — молитву покаяния. Произнеси её вслух, и обратись к Богу всем своим сердцем:
Отец Небесный!
Я прихожу к тебе в молитве, сознавая всю свою греховность. Я верю Твоему Слову. Я верю, что Ты принимаешь всякого, приходящего к Тебе. Господи, прости все мои грехи, будь милостив ко мне. Я не хочу жить прежней жизнью. Я хочу принадлежать Тебе, Иисус!
Войди в моё сердце, очисти меня. Будь моим Спасителем и Пастырем. Руководи моей жизнью. Я исповедую Тебя, Иисус Христос, своим Господом, благодарю Тебя за то, что Ты слышишь мою молитву, и я верой принимаю Твоё спасение. Благодарю Тебя за то, что Ты принял меня таким, какой я есть. Аминь.
Бог сказал: «Всякого, приходящего ко Мне, не изгоню вон.» Пока не поздно, пока ещё есть время, покайся и прими Господа в своё сердце; тебе будет гарантирована счастливая вечность с Твоим Господом Богом, так, как было задумано Богом вначале. Бог с любовью ждет возвращения своих блудных детей; не для наказания, а для усыновления. Бог хочет, чтобы мы унаследовали Его царство, как сонаследники с Иисусом Христом. Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного на распятие, дабы всякий, верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную.
Выбор за тобой! Не жди, пока Бог раскается, что Он создал и нас с тобой.
С любовью, Любовь

Давайте любити …

Любовь — Wed, 15 Feb 2012 00:34:33 +0000

Душа не плаче вже, ридає.
Душа в борні, в вогні палає,
Бо лихо вже не йде і не біжить –
На баских конях лихо вже летить.

Летить стрімглав і крила розпрямляє.
Крильми своїми землю обіймає.
А коні білі, воронії і червоні,
Осідлані летять, і у попоні.

На конях вершники і з бойовими луками
Летять не з криками, не з бойовими гуками,
А мовчки, наче яструби летять.
Очима, наче свердлами на землю зрять.

Що? Де і Як, і Хто? Коли?
Слова лихі й діла вели.
Щоб стрілами у них стріляти
І лихом, наче саваном, вкривати.

А в стрілах тих смертельная отрута.
Від неї рани і хвороби люті —
І корчаться, і мучаться від болі,
А лихо ще й на рани сипле солі.

Від болю плачуть люди й кричать.
За всі нещастя Господа винять…

…Хоч ми самі в усьому винні,
Бо пакостимо в світі гірш, ніж свині.

Такі видіння бачаться мені.
Видіння ці, ну геть, невтішні.
Часи попереду нас ждуть сумні,
Бо світ оцей вже дуже грішний.

Мені і вам, і всім у цьому світі
Потрібно бути миролюбними до всіх.
Тільки любов допомага праведно жити,
Тільки любов здолає увесь гріх.

Давайте ж усім світом любить Бога.
Давайте ближньому з любов’ю помагати.
Давайте душами не будемо убогі.
І Бог захоче нам з любов'ю все віддати.

Залишимо ж усе лихе в минулім,
Не будемо минуле ворушить.
Сам Бог лишив гріхи наші в минулім.
І заповів: і ворогів любить.

Не будемо ж гнівити свого Бога,
Бо Він останнього із грішників простив.
Не судді ми, щоб ми судили замість Нього,
Бо Він за кожного з любов'ю Кров пролив.

Любов Павлюченко
11.02.2012

Святая жертва

Любовь — Tue, 02 Aug 2011 13:04:53 +0000

Прийшла осінь, осіння пора
У далеку дорогу, у вирій пора.
Наливаймо, браття, чаші вина,
Вип'ємо їх браття до дна,
Як жертву святую, від Бога даную,
За пророка святого Івана,
За святого апостола Петра і Стефана,
За святую кров апостола Павла,
Який багато зазнав зла –
За кров усіх святих пророків,
Пролиту за пройдешні роки:
Великих і малих, знаних і незнаних,
Тобою, Боже, знаних, Тобою, Боже, званих.
Тих, що, для Тебе, життя не жаліли,
Спин не гнули, у воді тонули,
На хрестах висіли, горіли-згорали, —
Незгасними зорями для Тебе стали.
Син і дочка, батько і мати –
За Тебе йшли в каземати,
За святую віру, на страту.
Перед смертю Тебе бачили,
Рани Твої зрили,
І черпали від Тебе невмирущу силу.
Ворога не боялись, непохитними зостались,
Любові не зрадили,Любові не зреклись,
Святими навіки нареклись.
На землі зостались горбами-горбочками,
Осінніми багряними покрились листочками,
А душі не вмерли, —
Ніяка вража сила душ не зжерла.
Перед Господом стоять, Бога молять.
Відомсти, Спасителю, за пролиту кров,
Відомсти, Спасителю, за Святу Любов.
А було тих пророків…Один Бог зна їм ліку.
Алілуя! Вічний рай їм, і життя навіки!!!

01.11.2005
Кіровоград

Прилетіли вже жнива

Любовь — Tue, 02 Aug 2011 12:41:50 +0000

Прилетіли вже жнива –
Осінь на порозі.
Дозріли й мої слова
У віршах і в прозі.

Час прийшов порахувати
І добро, і зло.
Час прийшов борги віддати
Всім, кому «везло».

Хто за правилами жив:
Рішка чи орел.
Хто з нечистими дружив:
Коза чи козел.

Одна коса полем ходить.
А де ж ви, женці?
Чи ж на паперті щось родить?
Скрізь одні ченці.

Жито родить в чистім полі
Під склепінням неба.
Щоб квітучі були долі,
Покаятись треба.

Перед Господом Святим,
Давно уже треба,
Перед Господом отим,
Чий престол на небі.

Не в колючі густі терни,
А в зорану ниву,
Засівайте Божі зерна
І будете з жнивом.

І не сплю Я і не дремлю.
Усе бачу й плачу,
Бо на усю оцю землю
Кінець скорий бачу.

Вже вашого вереску Я не хочу чути.
Все, що в світі вже було, знову має бути.
Бо тоді б Я був не Я,
Не була б тоді й Моя і Святая Біблія.

Вірності й любові скрізь нестача,
Ні смиренності, ані покори,
Бо зрадлива й горда світу вдача,
Лиш безладдя й суєти повсюди є гори.

То ж покайтесь, поки ще не пізно,
Бо судити Я вас буду дуже грізно.

12.09.2001

Земля моя

Любовь — Wed, 27 Jul 2011 21:40:22 +0000

Земля моя, рідна і щедра матуся,
До тебе всім серцем, душею горнуся,
Бо ти все і всіх на цей світ породила,
І все, і усіх із любов'ю зростила.

Земля моя, рідна і мила,
Ти мудрість моя, моя сила,
Мій розум, моя ти родина –
Одна в цілім світі єдина.

Ти хліб і сіль даєш, і все,
Що найпотрібніше для нас за все,
Що наймиліше, найрідніше,
І найдорожче, найсвятіше.

А найсвятіше над усе і всього –
Любов до вічного Святого Бога,
Любов до ближнього, до матінки землі,
До всього, що живе і дихає, і світить у імлі.

Навчай, земле, як у світі жити,
Як свій козацький рід любити,
Як своє я не загубити,
Святу Любов як зберегти і захистити.

Молю тебе, Свята Любов, пролийся зливою.
Помаж любовію цей світ, помаж оливою.
Пролий на світ оцей святую благодать…
А що ж тобі в подяку цей світ зуміє дать???

Ах, какое благочестье!

Любовь — Mon, 25 Jul 2011 19:18:54 +0000

Ах, какое благочестье!
В небе голуби парят,
Смотрят вниз из поднебесья,
Так, как любят, нам велят.

Ах, какое благочестье!
Звезды в небесах горят,
Словно девицы-невесты
Со светильником стоят.

Ах, какое благочестье!
В небе солнышко встает,
Словно Бог из поднебесья,
Жизнь и свет всему дает.

Ах, какое благочестье!
Месяц на небе блестит.
Вся и все на своем месте –
Бог не дремлет, Бог не спит.

С Богом все благочестиво,
Чинно, благородно.
Божья истина не льстива,
Истинно богоугодна.

25.12.2002

Тучи безводные

Любовь — Mon, 25 Jul 2011 19:17:25 +0000

Тучи безводные,
Ветром гонимые,
На что вы годные,
Призраки зримые?

Как пилигримы,
Вечные странники,
Глазами зримые,
Сутью изгнанники.

Влаги, рыдающая
Земля просит,
А вы, блуждающие,
Ветрами носитесь.

Земля, страдалица,
Совсем бесплодная,
А вы, скиталицы,
Снова безводные.

Сперва негодные
Для орошения,
Снова безводные
В своем хождении.

Вы услаждаете
Глаза стыдливые
И охлаждаете
Умы пытливые.

Тучи химеры,
В муках рождения,
Снова в безверии
Ваше хождение.

В безводной сфере
Ваше рождение,
Сует поверье –
Ваше учение.

От вас ведь проку
Нет никакого.
Творенье рока,
Чуждого, злого.

Тучи небесные,
Вечные странники,
Слава безвестная
У вас, изгнанники.

Прийми жертву уст від Любові. Молю

Любовь — Sat, 23 Jul 2011 15:12:50 +0000

В Твої руки, мій Боже, кладу свою долю.
В Твої руки, мій Боже, вкладаю і душу.
Бо лиш Ти подарив мені вольную волю,
І повір, вже вовіки Тебе не залишу.

Ти змив з мене прокляття, увесь брудний гріх,
Всі хвороби, закляття, ввесь жах.
Замість сліз, замість горя, нехай буде сміх,
А всю нечисть на світі настигне хай крах.

Нехай квітне весна в кожнім зраненім серці,
Сонце в небі сія, зеленіє трава.
В заповітний той рай відкрий, Господи, дверці,
І Сіону віддай на той рай всі права.

Поверни на круги своя вся і усіх,
Щоб було, як було все спочатку.
Увесь гріх нехай щезне отак, як і сніг,
Хай про нього нащадкам не буде і згадки.

Лиш Тобі, Святий Боже, ввіряю я душу.
Пред Тобою з любов’ю в молитві стою.
Обіцяю, Завіт, що між нас, не порушу,
Тож прийми жертву уст від Любові. Молю.

І збери Свою Церкву — прощену, спасенну,
Сильну, віддану, вірну Жону.
Нехай сповниться Слово, Тобою речене:
„Я тебе лиш на хвильку покинув одну.
З милосердям великим тебе позбираю.
Вже вовік не сховаю обличчя Свого.
Всі гріхи Я тобі із Любов’ю прощаю,
Що відвіку сказав, не зміню вже того!”

Уся сутність моя прославля Тебе, Боже.
Будь прославлений з краю у край.
Хто, крім Тебе, отак ще любити нас може?
Збережи і прости і мене, і цей край.

17.03.2006

Молитва за Україну

Любовь — Tue, 19 Jul 2011 20:30:37 +0000

Молюсь Тобі, Святий мій Боже,
За доньку Вкраїну Твою.
І за нарід вкраїнський, тоже,
Тебе благаю і молю.

Ти возроди, Святий мій Боже,
На Вкраїні Святу Любов.
І возроди, і утверди, мій Боже,
Щоб на землі цій не лилася кров.

Прозри, Святий, сліпі зіниці,
Відкрий і вуха, і серця.
І дай напитися цілющої водиці.
Не відвертай від нас свого лиця.

Зціли Вкраїні серце й душу,
Уся і всю іі зціли.
Щоб не з країни, а в Україну хотіли,
Як в райський сад хотіли і цвіли.

Нехай багатою Вкраїна стане
Багатою на все, крім зла,
Нехай її краса повік не в’яне,
Молю, нехай не вкриє Україну мла.

Дай полюбити Україну так,
Як возлюбив її і Ти.
Постав на Україну святий знак,
Веди її до вічної мети.

Не залишай її ані на мить,
Молю Тебе, Святий і Благий.
Збуди вкраїнський дух, нехай не спить,
Втамуй відвічну її спрагу.

О, земле! Україно рідна!
Твоя рілля від заходу до сходу.
Так будь же ти і хлібная, і плідна!
Твоєму роду хай не буде переводу.

О, Україно! Ненько рідна!
Калиново-вишневий рай!
Будь Божої Любові гідним,
Благословенний край.

24.01.2005

Весілля

Любовь — Tue, 19 Jul 2011 20:09:22 +0000

Вставай, вставай і зодягнись Сіон!
У золоті свої весільні шати.
Змахни з свого обличчя сон.
Вже на рушник весільний пора стати.

Пора дівчинонько, голубко,
Бо вже калина дозріває.
Пора, кохана моя, любко,
Бо скоро проминуть й жнива.

Давно, давно уже пора.
Вже на порі дівоче лоно.
Прийшла твоя пора, Сіон-гора.
Моє ти най рясніше гроно.

Гей музиченьки! Де ж ви, де?
Нумо, весільної заграйте!
Ось наречена з-за гори іде.
Іще огню, іще огню додайте.

Огню, огню, хай небеса палають.
Не шлюбна ніч, а шлюбний день стає.
Хай наречена мою вірність знає.
Усю себе з любов'ю віддає.

Гей музиченьки! Шлюбної заграйте!
Любов моя на рушничок стає
І без вагання рученьку в Мою вкладає,
І клятву вірності навік дає.

Так грайте, грайте, грайте, не вгавайте!
Вже коні біло пінні трясуть гривами.
Усе готове у весільний путь,
Вже осінь у віконце стука зливами,
То ж будьмо вірними в любові,
Будьмо, будь.

30.08.2001

Красне літо

Любовь — Sun, 17 Jul 2011 05:33:55 +0000

Красне літо прилетіло,
Вкрило золотом поля,
Травами зашелестіло,
Вогнем сипле іздалля.

Люблю тебе, літо красне,
Мій чарівний край,
Моє сонечко незгасле,
Рай мій, зелен гай.

Соловейко тьохка в гаї,
Жайвір співа в лузі –
Все цвіте, як в Божім раї,
Тільки серце тужить.

Чого серденько болиш?
Чого тужиш, плачеш?
А чи лихо яке зриш?
Може горе бачиш?

І лихо я бачу,
І горечко зрю –
Того я і плачу,
Бо світ цей люблю.

Люблю все я на землі,
Усе в цьому світі.
Все, що світиться в імлі,
Й тебе, красне літо.

Тужить серце, не вгаває,
За зеленим житом,
За усім, що Бог збирає,
Оцим красним літом.

А літо буяє,
А літо горить.
Сонце в небі сяє
І Бог на світ зрить.

Зрить на все з святих небес,
Зрить і гірко плаче,
Бо на весь людський прогрес,
Скорий кінець баче.

10.07.2001.
Любов Павлюченко

Крик душі

Любовь — Sun, 17 Jul 2011 02:50:42 +0000

Батько рідний, Боже милий, встань!
На цей грішний світ з святих небес споглянь!
Споглянь, як плачуть твої діти,
Бо немає їм, в цім світі, де душі зігріти.

Споглянь, як плаче згорьована земля,
Як сльозами вмивається Любов Твоя,
Бо люде кривду правдою назвали,
Святу Твою Любов з гріхом змішали.

Любов люди попрали, на гріх проміняли,
А тепер, ще і в багні втоптали,
Бо не мають вони волі і правди не знають.
На святую Твою правду кайдани вдягають.

Вдягають кайдани на святу правду і волю,
Щоб закувати святу правду у рабство, в неволю.
Та святая Твоя правда не дрімає, не спить,
Вона із неволі в синю блакить злетить.

Дай Любові крила, крила семи крила.
Дай же тії крила , що колись носила,
Бо в тих крилах моя сила і мудрість моя.
Укажи, Боже, дорогу, молю тебе я.

Крила, щоб злетіти у синєє небо.
Сила, щоб здолати шлях довгий до Тебе.
Мудрість, щоб не заблукала я в віках.
Укажи мені дорогу, отой вірний шлях.

До Тебе, мій Батько, моя рідна Ненько,
Бо шлях той далекий,бо шлях не близенький.
Братику, мій вітре, мої сльози витри,
Повій мені в спину, бо я тут загину.

Усе в цім світі йде до свого краю.
Край теплому літу й зеленому розмаю.
Свята земля від горя іздригнеться
І на круги свої, все, знову повернеться.
Бо нічого нового у світі нема:
За весною іде літо, осінь і зима…

Здраствуй золота моя царице!
Ти колись мені дала свою багряницю.
Ти давно мені дала пурпурний багрянець,
А сьогодні ти даєш пурпурний вінець.

Любовь

Любовь — Thu, 14 Jul 2011 21:17:51 +0000

Где нет Любви – там горы и ущелья.
Где нет Любви – вовек там нет прощенья.
Где нет Любви – там не бывает счастья.
Где нет Любви – там лишь одни несчастья.

Где нет Любви – печально там и грустно.
Где нет Любви – там холодно и пусто.
Где нет Любви – весна там не цветет.
Где нет Любви – зима там круглый год.

Только Любовь развеет грусть-печаль
Только Любовь уносит в дали даль.
Только Любовь возносит в облака.
Только Любовь живая Есмь Река.

Любовь, как океан непобедима!
Любовь, словно река не укротима!
Любовь, как солнца луч и неба высота!
Любовь, как Бог, мудра, чиста, свята!

Как же хочется, повинится пред Нею,
Как же хочется, насладится Ею.
Всегда с любовью смотреть Ей в глаза.
С Нею не страшен ни ураган, ни гроза.

13.11.2005
Любовь Павлюченко.

Пора

Любовь — Sun, 10 Jul 2011 15:51:04 +0000

— Ой, моя зоренько ти вечоровая,
Ти зоря пізняя, ти і ранковая,
Неначе квіточка, такая гарная,
Неначе літечко, вся різнобарвная,
Мов та лілея, вся білосніжная,
Немов пелюсточка троянди, ніжная,
Уся духмяная, скупана в росах,
Личко румянеє, шовкові коси.
Личко умитеє у росах чистих,
На мармуровій шийці намисто,
Із полум’яної калини красної,
Неначе виткана із сонця ясного.
Уся, неначе із срібла виткана
І золотими вишита нитками.
Достигла ягідка ти виноградная,
Любая, ніжная і ненаглядная.
Дозріла віку свого дівочого,
Дождалась часу свого пророчого.
З праці тяжкої вмлівали руки,
Уся в роботі не знала скуки.
Марно не тратила літа дівочі,
Не заглядала чужим у очі,
Не спокушалась в місячні ночі,
А лиш вдивлялась у сни пророчі.
В чистому полі житечко жала,
Жала, в’язала, на посаг дбала.
— Посаг придбала собі багатий,
Маю високі свої палати.
В серце впустила я нежонатого,
Благословенного, а не проклятого.
Та й полюбила святую душу.
Люблю, й любити тебе я мушу.
Ти, мов би сонечко, мене голубиш.
Люблячим серденьком мене ти любиш.
В оба серденька ввійшло кохання,
Двох у одно вже пора єднання.
Злились серця в одно в любові.
Вірні в любові в даному слові.
Уже готові весільні шати.
Рушник весільний пора подати
Й шати весільні пора вдягати.
Свою руку у твою з вірністю вкладаю
І любити тебе вірно присягаюсь,
Бо без тебе, моє серце, увесь вік караюсь.
— Присягнися й ти мені: Чи ж вірно ти любиш?
Чи любов твоя до мене теж вічною буде?
А чи може через рік навіки забудеш?..
От ми, люба, й присяглись у вічній любові,
Клятву вірності дали у незміннім слові.
То ж скоріше клич, скликай на весілля!
Гей, скоріше наряджайте весільнеє гілля!
Заспівайте, друженьки. Весільну співайте!
І коханую мою піснею вітайте.
Заспівай же, соловейко, у зеленім гаї
Тую пісню, що співаєш у рідному краї,
Про щасливую любов і щасливу долю,
І про квіточку, що квітне у широкім полі,
Про вербицю, що схилилась низько над водою,
Хай лунає твоя пісня одна за одною.
І не плач, і не ридай, серденько дівоче,
Не просте в тебе весілля, а давно пророче.
Глянь, любове, вже стоять запряжені коні,
Як іржуть і, як гарцюють вони на припоні,
А вирвуться, полетять, як птахи у небі.
Поспішай, бо вже давно й нам летіти треба.
Понесіть же, вірні коні, нас в щасливий край,
Де буяє вічне літо, зелений розмай.
Де ми будемо щасливі разом ти і я,
Там освітить і зігріє нас любов і я.

Моя прекрасна половина

Любовь — Sun, 10 Jul 2011 15:50:10 +0000

О, Моя прекрасна половина!
У піснях, віршах до тебе лину.
Синім проліском всміхаюся тобі,
В радості з тобою і в журбі.
Із любовію дивлюсь у твої очі,
Бо в очах твоїх небесна синь.
В них і ясний день і темні ночі,
І любов, і таїна, і щось пророче.
Темінь ночі ти під ноги кинь,
Хай лиш сонце світиться в очах,
І ніколи не бентежить тебе страх.
Ніжная Моя ти квітко!
Вірная Моя лебідко!
Чистая, немов вісон.
Наяву ти, це не сон.
Часом тиха, як вода,
Часом ти Моя біда.
Але Я тебе люблю усяку,
Бо відмічена Моїм ти знаком.
Я люблю тебе Моя ти панна,
Диво-діво, весна незрівнянна.
Владная і грізная царице,
Веснонько Моя, ти свіжо лиця.
Так і хочеться услід тобі дивитись,
А в очах твоїх – навіки утопитись.
Пив і п’ю із твого джерела,
Бо ти з розуму Мене звела.
Квітами впаду тобі під ноги.
І зрівняю Я для тебе всі дороги.
Сміливіше, любонько, ступай.
Сміливіше руку, руку дай.
Біль і рана, і Моя ти мука,
Дай же по скоріше мені руку.
Дай же руку, нумо на коня!
Бо роса упала вже зрання.
Конику, лети ж бо швидше вітру!
Я твій смуток, біль і сльози витру.
Неси коню нас в далекий край
В той зелений і квітучий гай.
Де колись, давно з тобою,
Ми були щасливими обоє.
Де навіки ми в одно злились
Мужем і жоною нареклись.

24.02.2002

Ты искупил меня Своею Кровью

Любовь — Sun, 10 Jul 2011 00:55:15 +0000

Спасибо за солнце над головой,
За яркие звезды в ночи.
Спасибо за силу, Бог мой,
За сердце, что еще стучит.

Спасибо, что не стоит палач
С мечом за моей спиной.
Спасибо, что не надо искать удач,
Названных миром «судьбой».

Спасибо, что еще растет
На Твоей ниве хлебный колос.
Спасибо, что вовек не умрет
Во мне Духа Святого голос.

Спасибо за хлеб Твой насущный,
За все Твои благословения.
Спасибо за Дух Твой присущий
И за право волеизъявления.

Спасибо Тебе за церковь Невесту,
Спасибо за Твою избранницу.
Спасибо, что нашел место
И для меня – Любови-изгнанницы.

Спасибо за дар свободы
От всякого греха.
Спасибо за живую воду,
Текущую в Твоих стихах.

Каждый Твой стих, каждое слово –
Источник Мудрости и вдохновения.
И утешить, и вразумить готово,
Готово каждому открыть спасение.

Благодарю Вечноприсущий
За Твой негасимый Свет,
За Любовь вечноживущую –
Спасительницу от всех бед.

Избираю Тебя навсегда
Своим Богом, своей Любовью.
Не страшна мне с Тобой любая беда,
Ведь я искуплена Твоею Кровью.

05.02.2006

Лиш Твоєю буду

Любовь — Thu, 07 Jul 2011 18:43:29 +0000

(Єзекіля 16 гол.)

Народилась у цей світ
Неомитая від крові.
Народилась у цей світ
Не скупана у любові.
Пеленами не повита,
Сіллю не осолена,
Молитвами не закрита,
Прийшла не відмолена.
Я зростала, як билина
У широкім полі.
Як зеленая стеблина
В широкім роздоллі.
Ти проходив мимо мене,
Ризами покрив,
Поклявся. Забрав до Себе.
І в Союз вступив.
Нарядив мене у шати,
Що носять цариці.
Нарядив мене у шати,
Золоті як багряниця.
Золотого дав вінця,
Що так був він до лиця.
Повів мене до вінця.
Люблю, — сказав, — Без кінця.
Нарядив мене в наряди,
Вишивані серебром.
Нарядив мене в наряди
І снабдив мене добром.
І пішла про мене слава
Про небаченую вроду.
А за нею, друга слава
Про не чувану зраду.
Будувала я висоти
Різнокольорові.
І блудила на висотах
З коханцями новими.
Я давала їм Твій хліб,
Меди і оливу,
Завдаючи Тобі бід
І клопотів зливу.
Не цінила я добра,
Даного Тобою.
Роздавала серебро
Повною сумою.
Роздавала і себе
Єгипту й Асуру.
Не любила я Тебе,
Брів Твоїх похмурих.
Все робила здуру,
Служила Амуру.
Ти став мене притісняти,
Менш всього давати.
Та я, навіть свої шати
Стала розсилати.
Роздавала подарунки
Наліво й направо,
Приймаючи поцілунки,
Ще й дурную славу.
Ти це бачив і мовчав,
Думав, — поумнію.
Ти все бачив і мовчав,
А я лиш дуріла.
Не згадувала днів юності,
Як була не вкрита.
Не згадувала днів юності,
Як була не вмита.
Не посолена у солі,
Та ще і оголена,
Неомитая від крові,
Ніким не відмолена.
Забула, як наготу
Ризами покрив,
Як мою Ти срамоту
Собою закрив.
Прости мене, прости мене!
Прости мені зраду.
Прости мене, прости мене!
І верни до саду.
Забудь всі мої провини,
Нелюбов до Тебе.
Знаю, що в усьому винна,
Так мені і треба.
Не цінила я Любов,
І рай із Тобою.
Не цінила я і Кров,
Пролиту Тобою.
Ти за мене на Голгофу
Пішов із любов'ю.
Ти за мене, за пройдоху
Умивався кров'ю.
На хресті висіти б мала
Я за свої зради, —
Я ж обмита Кров'ю стала
За свої упади.
Ти простив, забув лихе;
Все, що я робила,
А думаєш лиш про те,
Щоб я знов любила.
Довго я Любов шукала
По усіх усюдах.
Я шукала, бо не знала,
Що Ти й досі любиш.
Твоя любов возродилась
Як хотів Ти у мені.
Дві в одну Любов злилися
В синій вишині.
Я щаслива, що Ти спас
Мене від оковів.
Я щаслива, що Любов нас
Поєднала знову.
Вже ніколи я не зраджу
Тебе, не забуду.
Вже ніколи я не зраджу.
Лиш Твоєю буду.

26.07.2008