Не ігноруйте
В дев"ятому колі написана зрада,
Це біль невгамовний з неясних причин.
Як хочеться знати насправді ту правду,
Та поки не час, і хоч як не кричи...
Спливе вона потім роками-стрічками,
Що в"ються запутують стільки думок,
А час все тече, і сльозами-річками,
Лікується біль... але всіх помилок,
Де
Змовчав, не сказав, не зробив, і пішов
Спаливши усе за собою, а біль
Він вижив і знову по тебе прийшов,
А ти подолати його не зумів...
Тепер ані сльози, ні болі нізащо
Не витруть всіх зроблених, сказаних слів,
Тепер це життя не назву я пропащим,
А час для замолення власних гріхів.
Та що тут робити, коли докричатись,
До правди, як коду життя не змогла,
І як далі діять, прийшов час здаватись,
А ти не сказала потрібним слова...
© Copyright: ira Демчук (serena), 2012



Ира, хоть я мало чего поняла, но я думаю, это крик твоей души...и я его услышала...
С теплом, Светлана.
@ swetik.petrova-2011@yandex.ru:
спасибо...да...крик души...