Останняя любов
І ось останнії осінні дні.
Стоїть земля в зажурі.
Стоїть, неначе в мареві, в імлі,
І дні… такі похмурі. Читать дальше »
І ось останнії осінні дні.
Стоїть земля в зажурі.
Стоїть, неначе в мареві, в імлі,
І дні… такі похмурі. Читать дальше »
Осінь. Золота пора.
Пора божественно-свята.
Все мерехтить, усе буяє ,
Неначе в най урочисті свята. Читать дальше »
У многоголоссі , щедро вмита росами,
Золотоволоса прийшла пані-Осінь.
Найзначніша пані, свіжа, яснолиця
В царському убранні, владная цариця. Читать дальше »
Золотая, золотая,
В багряній заграві
Пані-осінь молодая,
Дивовижна пава. Читать дальше »
Здраствуй, Осінь, молода царице!
Здраствуй, золотая цар жар-птице!
В золотому царському убранні
Ти прийшла, неначе дивна пані. Читать дальше »
Спокойствие, утро, молчание неба
И крики рассвета за мутным окном
Разбудят слои почерневшего снега,
заставив расплакаться теплым ручьем. Читать дальше »
По росистым травам
Мчится лето вскачь.
По полям, дубравам,
Сквозь густой кедрач. Читать дальше »
Позадёрнулась даль
голубой занавескою,
У березки, у каждой,
отсырел сарафан. Читать дальше »
Ну не случился
поэт, – ну и чёрт с ним.
Ведь я – «технарь»
по сути своей.
Да, я как формула, –
сухой и чёрствый.
И быть сему –
до скончания дней. Читать дальше »
Холодное солнце не греет мне руки
А небо прозрачно как горный хрусталь.
Немного осталось до новой разлуки
Для птиц улетающих в новую даль. Читать дальше »