Не ламай калину — не займай дівчину

Не ламай калину біля річки,
Може то дівчина та, Марічка,
Стала біля річки, біля броду,
Задивилася на свою вроду.
Не ламай калиноньки край поля,
Може то єдина твоя доля,
Задивилася на ясні зорі,
Що пливуть мов човники у морі.
Не ламай калиноньки над ставом,
Може то дівочая постава,
Може вона молиться до Бога,
Щоб він указав тобі дорогу.
Ту, яка приводить до Любові,
Про Яку написано у Слові.
Про Яку звіщали всі пророки
У теперішні і у минулі роки.
Не топчи ти ягоди калини,
Бо не буде злагоди в родині.
Може ти розтоптуєш Любов,
Що дає тобі і Серденько і Кров.
Не ламай калину, не трощи, —
Не займай дівчину, не топчи,
Бо вони, як дві сестриці рідні, —
І любові, і турботи гідні.
Не плети з калинових гілок,
Своїй любій ти вінок до шлюбу,
Бо болючим буде той вінок, —
Може ти Любов ведеш на згубу.
Бо таким вінцем колись,
Божую Любов вінчали;
Краплі крові на чоло лились, —
Осквернили, осміяли і розп'яли.
За розтоптану калину,
Тебе Бог спитає,
За розтоптану ж дівчину –
Тяжко покарає.