Сповідь
Народилася я від жагучого сонця.
Плід я щедрої матусі-землі.
Народилася із водиці, із чистої криниці
Під сяйвом світлої вечірньої зорі.
Від вечірньої і ранкової зорі,
Що сіяє високо у горі,
Від рідної матусі-землі,
Від вірності і любові.
П'ятдесят літ не мала я ні радості, ні волі,
Бо була я в рабстві, у неволі.
П'ятдесят літ і зим мели заметілі
У моїй душі і в моєму тілі.
Десять літ в мені квітне весна.
Наді мною сіяє зоря ясна,
І зоріє мені чумацький шлях,
Бо не заблукала я в віках.
Я не тлію, я горю, зорію,
Сонячним промінням пломенію,
Бо Любов Ісуса я пізнала,
Про яку, так довго, я не знала.
Я стою на самому краю
Теплого літа і зеленого розмаю.
Я стою на перехресті віків.
Я стою у кінці років.
Стою і в далечінь зрю.
Стою і думу думаю.
Стою і гірко плачу,
За сльозами світу не бачу.
Бо цей світ наповнений горем, журбою.
Кожен живе для себе, собі і собою.
Коли ж настане всесвітнє прозріння?
Всесвітнє прозріння, всесвітнє спасіння.
Коли ж настане прозріння?
До якого премудрість Божа кличе.
Зове і кличе, зове і кличе,
Сизою чайкою над морем синім плаче, кигиче.
Коли ж цей світ пробудеться від сну?
Вибере, із ста доріг, стежину одну —
Шлях до спасіння, до каяття,
Шлях до Любові, до вічного життя.
25.07.2005
Все произведения автора: стихи Любови Павлюченко© Copyright: Любовь Павлюченко (lubov), 2011
(1 голосов, средний балл: 5.00 из 10)
Загрузка ...