Я божеволію
Я божеволію від тебе вже давно.
Твоєї посмішки мені не вистачає.
Від оксамиту голосу твого
Я божеволію, та ти про це не знаєш.
Я божеволію від твого аромату,
Як ніжно рук торкаєшся моїх.
Люблю твої бурштині оченята –
Такі мені у світі не знайти.
Я божеволію, коли тебе не бачу
І без тебе сумую увесь час.
Я божеволію, але я не заплачу,
Хоч і не буде «ми», не буде «нас».
Я божеволію, коли тебе немає,
Найщасливіша, коли поруч ти.
З тобою бути разом я бажаю,
Та я не знаю, чи бажаєш ти?
© Copyright: Кристина Богданова (Marko), 2012


