Як важко...

Як важко, дійсно, бачу очі
Мій Боже милий поможи
У сні моєму серед ночі
Ти їх назавжди збережи.
Щодня вона мене спіткає
В моїх думках вона живе
В своєму серці помічаю,
Що відчуття моє росте
Молитись важко, Боже, Боже
Вона думки мої займає
Якщо від тебе мої сльози –
То я в житті її чекаю.
Хотів би вірити в її
Святу любов і в відчуття
У вічність вічного життя,
Щоб жити з нею на Землі.
В сором’язливості відкрию
Свою прихильність її ніг
Я в очі їй поглянуть смію
Любов свою до ніг приніс.
Що ти робити з нею будеш
Твої думки… Твої слова…
Невже її ти не забудеш
У вирію свого життя?
О як хотілося б з тобою
Поринуть в тихі небеса
З Христом відкрить нашу дорогу,
З Христом прожити все життя.
Я жити хочу поряд з нею
ЇЇ теплом оберігать
Схилити голову на плечі
Слова любові промовлять.