Завадівка
Завадівка ти моя!
Люблю тебе щиро я.
Няньчила і вчила ти мене.
Вір, тебе я не забуду,
Доки й світ мине.
Завадівко, милий краю,
Мій вишневий раю.
У віночку із зелених трав і листа
Ти усе ще молода, хоч тобі вже триста.
Куди я не відїзжаю,
Тебе пам’ятаю.
У снах до тебе я вертаюсь,
Милий серцю, краю.
Беру в руки я відерце
І йду до криниці,
А із грудей рветься серце –
Теж прагне водиці.
І здається мені, не у сні, а наяву,
Я устами спраглими живу воду п’ю.
П’ю, не напиваюсь живої водиці
Із твоєї вічної святої криниці.
Ой, Завадівко моя,
Не забуду тебе я.
Не забуду, не забуду,
Доки в світі жити буду.
02.08.2001
Любов Павлюченко
© Copyright: Любовь Павлюченко (lubov), 2011
(Еще не оценили)
Загрузка ...