Звикаємо

Звикаємо завжди та скрізь
Можливо через злобу, злість
Ми душимо в собі себе,
Нехай іде, куди несе.
Все більше не важливо,
Яка хороша ти людина.
Кохання? Ні — спортивний інтерес.
Невпевненість, стискає серце стрес...

Куди тебе несе мій друг?
Ще довго будеш ти ходити,
Серед пустих, змарнілих, темних місць?
Прошу, не треба! Зупинись,
Знайди в собі те все, що знищуєш ти сам,
Вже дуже довго, безцінними роками.
Згадай, як ніжно колискові співала тихо мама.
Не думаю, що зараз би вона зраділа.
Модний серед тих, кому нема до тебе діла.