Ми — актори
А як багато ви зробили за життя?
Та що пережили? Хто це згадає?
Про нас ніхто не пише у книжках,
Та біографію ніхто в нас не спитає.
Герої головні знанні давно,
Залишились лиш другорядні ролі.
У цьому фільмі нам слова не дано,
І що не день нові усе повтори.
Вдихну наповну, у небо синє гляну,
Візьму папір, думки всі запишу.
Для мене це життя і точно знаю,
Що в сірій масі я вже не живу.
Головна роль давно мені не світить.
Та я й не прагну...я щаслива й так!
Я живу життям, живу наповну
І кожен день продовжує мій шлях.
Історія Людини вже стара...
Та відчуття неначе починаєм знову...
Ми не вносимо поправки у життя,
Не виправляємо помилки...хоч є змога.
Цей фільм уже занадто довгий...
Ми розтягнули дію на життя...
Ми занадто увійшли у свої ролі...
Ми забули про реальність і буття.
Ми в масках. Так, вони прекрасні.
Кожна наступна краща від усіх.
Гірших немає. Ми як в казці,
Де добро перемагає вічно злість.
Для чого ці звання? Для чого ролі?
Ми втрачаєм насолоду від життя.
І повернути час назад немаєм змоги.
А фільм доходить славного кінця...
© Copyright: Вікторія Корицька (LiRen), 2011
(2 голосов, средний балл: 10.00 из 10)
Загрузка ...