стихи Любови Павлюченко

Кабы стала я жар-птицей,
Стала птицей-небылицей,
Улетела бы за море,
Чтоб не видеть зла и горя. Читать дальше »

Згадай, як ми зустрілися весною,
Як таємниче нам шептали квіти.
І ми, як квіти, у вінок сплелись з тобою.
Які щасливі ми були тоді, як діти. Читать дальше »

Я написав до тебе лист,
Із вірою, що зрозуміла його зміст.
Я написав тобі послання,
З надією, що зрозуміла ти Моє кохання. Читать дальше »

Будто в озера синие,
Гляжу в твои глаза.
И в их лазури синей
Я вижу небеса. Читать дальше »

О тебе немало песен сложено,
В одах ты прославлена, в стихах.
Тайна ты, первей всего заложена,
И, поныне, не разгаданна в веках. Читать дальше »

Пусть неистово злится вьюга,
И рисует узоры мороз.
В Новый Год я желаю Любовь вам за Друга,
Верную защиту от житейских гроз. Читать дальше »

Ликуй Земля! Христос родился!
Ликуй и славь Творца!
Сам Бог в Младенце нам открылся,
Исполнил Слово до конца. Читать дальше »

Вернись планета в первозданье!
Во времена Адам и Ев.
Любви познать вам мирозданье
Под Новый год желаю всем. Читать дальше »

В багрянім уборі сонце догорає,
У осінню пору вже не зігріває.
Бо прийшла пора від віку пророча:
Коли сонце догора, любов світить в очі. Читать дальше »

І ось останнії осінні дні.
Стоїть земля в зажурі.
Стоїть, неначе в мареві, в імлі,
І дні… такі похмурі. Читать дальше »