стихи Любови Павлюченко

Много говорится про Любовь:
Призывают, почитают, восхваляют,
Но призвав, приблизив Ее вновь,
Тут же, беззастенчиво, бросают. Читать дальше »

Тучи безводные,
Ветром гонимые,
На что вы годные,
Призраки зримые? Читать дальше »

Что есмь тайна?
(Первая тайна: вера)

Ах! Как же надоело, братцы, мне
Жить на этой порочной земле.
Ах! Как хочется мне вдруг,
Покинуть земли порочный круг. Читать дальше »

I часть: Виа Долороса

Спустились сумерки. Луны печальный свет,
Как будто в предзнаменование беды,
Теней слиянье в переломе лет,
Покрыло Елеонский склон горы. Читать дальше »

Морок, морок, морок
І густий туман.
Років отак сорок
В краї цім обман. Читать дальше »

Я не літаю, я лечу,
У височінь лечу і голосно кричу.
Сліпії люди, прозріте!
Божою святою Кров’ю очі окропіте. Читать дальше »

Єлі-завєт-градщина!
Ти була і є одвічна моя спадщина,
Мій наділ, моя Батьківщина –
Святая Єлізавєтградщина. Читать дальше »

Заздрість людськая, як іржа,
Як той павук, як міль, як сарана,
Гризе і точить ссе, і ріже без ножа,
І ненависть свою проллє сповна. Читать дальше »

Люблю Тебе, святий мій вічний Бог,
Тебе Вкраїну, матінку мою.
За тебе йду до Бога до одного
І у молитві перед Ним стою. Читать дальше »

Як хотілось би мені…
Наяву, а не у сні,
Щоб усе назад вернулось.
Людство, щоб усе проснулось. Читать дальше »