Пустота
Пустота... вона лиш огортає мою душу...
вона мене змінила навіки...
І запалила вогник в мому серці...
та погасне і залишить біль...
Пусто... не найдете й каплі жалю...
Давно вже зникло все добро в душі...
А світле вже давно чорніє...
хай як гірко та немає сліз...
немає відчуття провини...
не знаю що таке є сміх...
Життя... пусте навіки стало...
пусто... пусто... чому ж так боляче мені???
Холоне кров... і серце стало...
І пустота заповнила весь біль...
І смуток вже мене не огортає...
І більше я не відчуваю біль...
Лиш пустота... усе кінець...
Навіки я уже зникаю...
Живіть... Радійте... знайте що
моя душа життя не знала...
Пустота лиш огортає...
Вогник в серці погасає...
Іскри у душі... і біль...
жаль та немає більше слів...
© Copyright: Вікторія Корицька (LiRen), 2011


