Скоро навчуся жить під небом
Не знаю що навіть писать...
Вже не страждаю, вже не плачу...
В душі так пусто, що сказать...
У снах нічого вже не бачу...
Раніше дихать немогла.
І ніж у серці... це назавжди...
Та це уже пережила...
А як жить далі? Жить без серця...
І хай ти в пам*яті ще є...
І хай я думаю про тебе...
Нехай... змирюсь... що є то є...
Скоро навчуся жить під небом...
Напевне з іншою ти вже...
І їй бажаєш снів приємних...
Ти бережеш її...? невже??
Колись й зі мною був відвертий...
Колись мені казав: Люблю...
А я любила... все прощала...
Всі наші сварки забувала...
На твій дзвінок завжди чекала...
Та ти розбив усі надії...
І потонули наші мрії...
Я не забуду вже ніколи...
У цих відносинах проколи...
© Copyright: Вікторія Корицька (LiRen), 2011
(1 голосов, средний балл: 10.00 из 10)
Загрузка ...