стихи Любови Павлюченко

Не ламай калину біля річки,
Може то дівчина та, Марічка,
Стала біля річки, біля броду,
Задивилася на свою вроду. Читать дальше »

Моя чарівна незбагненна мово!
Тобі дарую найсвятіше Своє Слово.
Най -найсердечніші тобі Мої вітання
І найщиріші, найтаємніші бажання. Читать дальше »

Чуже небо наді мною
І чужа земля.
Чужі люди перед мною,
Чужа тут і я. Читать дальше »

Боже, захисти Своїх дітей!
Просвіти все людство, «Прометею»!
Бо усіх Ти поіменно знаєш.
Знаєш, Боже, кожне наше серце, Читать дальше »

А мы на земле пилигримы,
Уставшие от бытия.
Слагаем ямбы и рифмы,
Не ведая ни А ни Я. Читать дальше »

До чого ж ми дожились, народ український!
З нас здирають уже шкуру — свої і чужинські.
Ростуть ціни і тарифи – от тільки зарплата
І пенсії не ростуть – кажуть: «Й цього хвате». Читать дальше »

В місячну зоряну ніч
Стрілися діва з Богом віч-на-віч
І мовив Дух Божий до Марії:
«Ти вибрана для здійснення Моєї мрії. Читать дальше »

О, як же тяжко на душі мені,
Коли я на хресті Ісуса бачу.
Душа моя болить і серце плаче
За мій і ваш гріх на землі. Читать дальше »

(Псалом 118)

К Тебе воззвала в скорби я,
К Тебе воззвала душа моя.
И Ты избавил меня от лукавых,
Учений чуждых и мыслей нездравых. Читать дальше »

У вирій злітає
Клин в далечині,
Та чогось немає
Миру на землі. Читать дальше »