Вже не побачиш.
У серці біль... У голові знову безлад...
Весь світ знову обертом в цю мить...
Сльоза... я знала... та чекала...
Можливо ти позвониш...ні...
На що надіялась?? На силу?!
На силу наших почуттів???
Та зникли... але ж як кохали...
За це прошу мене прости.
Ти не позвониш... не почуєш...
Зізнання щирих почуттів...
Вже не побачиш щирі очі...
щасливу посмішку... прости...
Бажали бути вічно разом...
Клялися в щирості завжди...
Ти в снах являвся... і в мріях також...
я завжди мріяла уві сні...
Що ми знову разом... це назавжди...
Рука вруці... — Люблю... а ти?
А я любила тебе завжди...
Жаль це зрозуміли пізно ми...
© Copyright: Вікторія Корицька (LiRen), 2011
(1 голосов, средний балл: 10.00 из 10)
Загрузка ...