А час летить кудись невпинно.
А час летить кудись невпинно...
він не зупиниться на мить...
все далі й далі... швидше й швидше...
куди? куди він так спішить?
Я хочу ще в дитинстві бути...
я не готова далі йти...
але мене вже не питають...
вже час настав... мушу рости...
Прощаюсь з друзями дитинства...
можливо не побачу їх...
а шлях... він далі такий довгий...
хто знає як поверне вмить...
І ось невже настав той час...
я залишаю рідний дім...
ви прощавайте й пам*ятайте
я повернусь...а ви лиш ждіть...
я буду йти дорогою кривою...
буде і щастя... буде й біль...
але я маю ціль... маю і волю...
я всього доб*юся...впевнена у цім.
І нехай відчую зраду й втому...
нехай ламатиме мене життя... нехай...
та я заради щастя встану...
я піднімусь... візьму весь біль в кулак...
не видам втоми... не видам болю...
я боротимусь вже докінця...
щоб мрії не залишились думками.
щоб мрії стали моїм життям...
в моїх думках і снах назавжди...
той рідний дім... люди близькі...
я пам*ятатиму ту мить прекрасну...
до останніх днів своїх ясних...
© Copyright: Вікторія Корицька (LiRen), 2011
(Еще не оценили)
Загрузка ...