Вікторія Корицька

Раніше люди жили, а зараз існують...
Раніше щасливі були, а тепер що? черствіють.
Де наша щирість, любов? Де співчуття, розуміння?
Що зробив з нами час? Чому ми стали чужими? Читать дальше »

А час летить кудись невпинно...
він не зупиниться на мить...
все далі й далі... швидше й швидше...
куди? куди він так спішить? Читать дальше »

Ми живемо незабутніми
спогадами, поглядами...
Думками, піснями...
Містами і днями... Читать дальше »

Пусте життя... пусті слова...
Який сенс всього буття?
Кожен день нові проблеми...
нові турботи, нові сцени... Читать дальше »

Бурхливі емоції і ваші овації...
За активне життя нові номінації...
Нікого не стримують буденні турботи...
Кожен хоче стати головним пілотом... Читать дальше »

І ось цей вокзал, дорога у рай...
Стою на зупинці, дивлюсь на цей край...
Тут минуло дитинство, пролетів вже цей час...
І його не вернути... ми живемо лиш раз... Читать дальше »