24 серпня 2008 рік... («Пам'ять»)

ну от цей день настав...
Два роки пролетіло...
Ніхто цього не знав,
Що серце це не билось...
В той день могло не стать
щасливої родини...
І з ними заодно
Малої ще дитини...
Зізнаюсь ще колись
Про той день... про годину...
Коли вода несла
Сумну для всіх новину...
Вода холодна стала...
Неначе крижана...
Повітря дуже мало...
А хвиля ця міцна...
Не випливу я з неї,
Бо сил уже нема...
Як страшно...
Жить хотіла...
Така ще молода...
Ці сльози...хочу крикнуть...
А в горлі лиш вода...
І все... уже я слабну...
Надії вже нема...
Я не побачу сонця...
Ще мить я є жива...
Тихіше все у вухах...
Зосталася сама...
Навколо ані звука...
І голосу нема...
Гукать на допомогу
В той час я не могла...
Ну все... навік заснула...
У грудях лиш вода...
Так тихо... і так пусто...
Вже дихать не могла...
Закрила очі й бачу...
Життя своє усе...
Усі свої образи...
Яке ж безглузде це!!!
Я бачила там матір...
І батька... разом ми...
Себе малдньку в бантах...
До школи ми ішли...
Щасливими були...
Тоді було все легко...
А зараз тут... в воді.,
Вернутись хочу крепко...
Не можу рятуватись...
Чекаю вже на смерть...
Ще звісно не готова.,
Та хвиля все несе...
Я берега не бачу...
Людей поруч немає...
Гукну то не почують...
Бо голос вже зникає...
Та раптом хтось за руку...
Так міцно мене взяв...
Направив прям на берег...
Життя подарував...
Свідомості немає...
В очах усе пливе...
Чи виживу не знають
Та шанс усе ще є...
Борюся я зі смертю...
Чи виживу,чи ні...
В очах усе ще темно.,
І я уся в воді...
Та подих все рівніше...
І серце б'ється,ні...
Нічого ще не бачу...
Та чую голоси...
Я більш не пам'ятаю...
Та й досить цих вже слів!
Мене вже врятували...
Але страшна ця мить...
Мене вже не покине.,
Це все в мені навік...
Життя уже змінилось...
Не вірю що та мить
Була саме зі мною...
Не знаю... як з цим жить???
Забути я не зможу...
Цю пам'ять бережу...
Ціню цю мить тривожну...
Життя тепер люблю...