Живи

Сумний знов погляд
біль в душі...
сльоза у серці...
що в мені?
чому я плачу?
сум у житті...
пусто в серці...
я знов в біді...
цей дивний стиль,
цей лихий образ...
він все розбив...
ти не простив...
і знову я плачу...
чи знов сміюсь...
ніщо не значить
вже не боюсь...
лиш сумний спогад...
він у мені...
а ти далеко... в тишині...
це я зробила...
вже відлетіла...
крило згубила...
та не жаліла...
там крила лишні...
там попіл, жар...
прости...так вийшло...
не забувай!!!
мій погляд, серце
не відпускай!!!
тримай міцніше
мій останній знак!!!
не буде більше
цих слів, думок...
залишать люди...
прощай...стрибок...
ще крок і все...
я зникну...вічно...
люблю тебе!!!
Цілую міцно:*
знов люди ходять...
знов сміх і крик...
та вже не буде
ціх світлих днів...
згубила крила
й не полетіла...
я знов ожила=)
ЩО Ж Я ЗРОБИЛА????
як я любила...
жить не хотіла...
та я ожила...
та больно ж як...
Лікарня... голос лікарів...
— жива... і наче хтось зомлів...
моя сльоза...
умилась я...
відкрила очі...
пустота...
не бачу світла...
хоч жива...
за цей стрибок
осліпла я...
та байдуже...
зато жива...
скоріш б до тебе...
але ні=(
ще довго буду в лікарів...
пройшов вже місяць
я хожу=)
біжу до тебе...
як боюсь...
відкрила двері...
тишина...
нема нікого...
темнота...
записка лиш...
кому???? не знаю...
відкрила... й ці рядки читаю...
«Простіть... люблю її... простіть...
на мене ви уже не ждіть...
іду в той світ...
іду до неї...
її люблю...
не жить без неї...»
сльоза... упала...
тишина...
За що??? у Бога я пита...
чому ти зник???
біль в голові...
люблю тебе...
ти відлетів...
де тепер ти???
уже не знаю...
навік взлетів...
тебе шукаю...
по світі цім вічно блукаю...
на той світ не відлітаю...
крило я втратила й тому
по світі вічно я блужу...
скоріше б бачитись з тобою...
у серці біль...
й життя кривою...
то біле, а то чорне все...
а щастя наче повз пливе...

Історія є ця сумна...
не дуже добрий тут фінал...
ви думайте чи вартий крок!!!
чи вартий цей малий стрибок!!!
ви більше втратити у змозі!!!
і будете в вічній дорозі...
згадайте рідних ви своїх...
цінуйте ж ви життя!!! живіть...
ви зможете зробити крок...
ви можете здійснить стрибок...
та час вернути ви не в змозі...
і виправит всі помилки...
можливо пожалієш ти
що втратив ці чудові дні...
це листя ти вже не побачиш...
і вітер не відчуєш ти...
це сніг...і холод...сонце...сміх...
нічого не вічуєш ти...
сльоза? в душі знов пустота?
можливо варто щось змінити?
не хочеш? ти не хочеш жити?
а уяви це все на мить...
гадаєш байдуже всім буде?
як помиляєшся жеш ти...
можливо...хтось таємно любить...
можливо ти життя комусь...
як боляче втрачати буде...
згадай свій сон, згадай ти мрію...
дивись у небо й зрозумій!!!
ти лиш людина, лиш краплина
у морі й ти у штормі хвиль...
ти пропливи!!! ти зможеш!!!вірь...
подумай, що жде впереді...
ти стань щасливим...
усміхнись... хай сльози знову на щоці...
попробуй бути ти щасливим...
ти задля мрії щось зроби!!!
люби... люби життя безцінне...
цінуй цю мить... люби... живи...

Для тебе... я завжди пам'ятатиму...

Все произведения автора:

© Copyright: Вікторія Корицька (LiRen), 2011


1 звезда2 звезды3 звезды4 звезды5 звезд6 звезд7 звезд8 звезд9 звезд10 звезд (1 голосов, средний балл: 10.00 из 10)
Загрузка ... Загрузка ...

Другие записи из этой рубрики:

Автор: LiRen | 10 июля 2011 | Раздел: О жизни | Просмотров: 2

Оставить комментарий

Вы должны войти чтобы оставлять комментарии.